Страшні слова: Як реагувати на образливі слова колег та підлеглих

Під час розмови Ваш колега сказав щось таке, що миттєво викликало у Вас відчуття дискомфорту. Ви думали, що він просто пожартував, але його слова прозвучали неприємно - або навіть містили образливі, расистські чи сексистські натяки. Що робити в такій ситуації? Чи можете ви привернути увагу до образливих слів, не спровокувавши при цьому негативну реакцію колеги? Чи не буде це ризиковано для Вашої репутації та кар'єри в цілому?

Ситуація дійсно складна. За словами Джоан Вільямс, засновника і керівника Центру WorkLife Law в Гастінгському коледжі Каліфорнійського університету, такі рішення пов'язані з ризиком, оскільки включають в себе два неприємних моменти, пов'язаних з упередженнями на роботі: невпевненість в тому, що почуте вами дійсно є актом ворожості, і страх покарання за свою реакцію. У таких випадках сумніви є цілком природними: ви не впевнені, чи правильно зрозуміли людину, чи вона просто пожартувала.

Навіть якщо вам здається, що ви неодмінно дасте якусь відповідь у такій ситуації, реальність може довести, що ви помиляєтеся. Згідно з дослідженням керівника Міжнародного дослідницького центру при Західному Вашингтонському університеті Олександра Зоппа та його колег, існує невідповідність між реакцією, яку очікують люди, та їхньою реальною реакцією. Пропонуємо кілька порад, як діяти наступного разу, коли хтось скаже вам щось образливе.

"The first step is to decide whether you should attract attention to the abusive words. Undoubtedly there is a whole number of important reasons for that. To raise your self-esteem and to get rid of racism among the staff are worthy reasons, Williams says. “Your silence signalizes that everything is alright. In fact, you permitted the person to act the same again and again”, he believes. Probably, you get a chance to change your colleague’s behaviour to the better, and such a chance shouldn’t be missed. Zopp’s research shows that the appropriate reaction to the abusive behaviour in the moment when it occurred may lead to the positive changes in the future."

Якщо Ви є керівником порушника спокою, у Вас більше шансів. Керівники несуть відповідальність (іноді за законом) за те, щоб ніхто з працівників не відчував погроз і не почувався незручно на роботі. Більше того, дослідження показує, що ваш вплив буде сильнішим, якщо ви не належите до тієї категорії, проти якої виступає кривдник, пояснює Вільямс: "Наприклад, коли йдеться про сексизм, чоловіки, які заступаються за жінок, звучать більш переконливо. Ми їм більше довіряємо, тому що вони не стурбовані тим, що можуть стати жертвами насильства".

Вільямс додає, що необхідно враховувати, з ким ви маєте справу, якою буде реакція людини і, відповідно, ціна цього, якщо ви підете їй на конфронтацію. Реакція може бути просто зневажливою ("Ви перебільшуєте. Я лише пожартував") або захисною ("У чому ви мене звинувачуєте?"). Згадайте, як ця людина зазвичай відповідає на заперечення. Чи властивий їй самоаналіз? Чи добрі її наміри? Важливо також врахувати, чи має ця людина владу над вами і можливість того, що ви будете покарані за свою поведінку. "На кону стоїть ваша особиста безпека або ваша робота", - каже Зопп. Особливо це стосується ситуації, коли ви представляєте групу, яка зазнає насильства. Дослідження Вільямса показує, що жінки та расові меншини стикаються з більш жорсткою відповіддю, коли намагаються продемонструвати наполегливість. Це не означає, що ви повинні мовчати, але важливо враховувати наслідки. Однак, якщо ваша головна мета - зберегти роботу, вам, ймовірно, не варто вступати в конфронтацію.

Якщо ж ви вирішили висловитися, підходьте до ситуації так, ніби людина не хотіла вас образити. У більшості випадків, як пояснює Вільямс, кривдник навіть не підозрює і не може зрозуміти, як можна трактувати його поведінку. Проявіть співчуття, ви, напевно, теж робили помилки. "Кожен втрачав своє обличчя в той чи інший час, ви теж не є досконалістю, - каже Вільямс. Напевно, варто поділитися прикладом з власного досвіду, коли ви сказали щось, про що потім гірко шкодували. Згадка про те, що ви були в подібній ситуації, може зменшити захисну реакцію людини і зробити її більш сприйнятливою до вашої точки зору.

Do not throw hasty accusations. Zopp's research points out that harsh remarks - for example, "this is racism" - lead to more intensive defensive actions. Zopp is convinced that most people make a mountain out of a molehill, displaying excessive harshness: "The word "racism” reminds us about the adherents of the ideas of white domination, the Ku Klux Klan and the burning crosses - any hint of it will be unpleasant." Williams agrees: "By entering into confrontation with the abuser, you can feel like a righteous person, but no one likes to hear that he is a sexist, racist or behaving insultingly."

Вільямс пропонує одразу після образливого зауваження ставити такі питання, як: "Що ви маєте на увазі?" або "На якій інформації базується ваше зауваження?". Залучаючи людину до обговорення, ви можете допомогти їй розібратися у власних упередженнях і прояснити питання, які вона, можливо, не зовсім розуміє. Можливо, варто попросити її повторити свої слова. Це змусить людину замислитися над справжнім змістом висловлювання та ефектом, який воно викликало, і дасть їй можливість забрати свої слова назад.

Якщо людина не вважає свій коментар образливим, ви можете допомогти їй розширити кругозір, запропонувавши певне спостереження або корисну інформацію. Наприклад, якщо людина припустила, що ваш колега прогулює роботу, йдучи додому раніше, ви можете відповісти наступним чином: "Нещодавно я прочитав дуже цікаве дослідження, яке показало, що коли жінки йдуть з роботи, ми завжди припускаємо, що вони йдуть за дітьми. Коли те ж саме роблять чоловіки, ми навіть не помічаємо цього". Важливо сказати це таким голосом, щоб це не звучало як прихована агресія. Чим щирішим буде ваш намір поділитися інформацією, а не стигматизувати людину за її упередження, тим більша ймовірність, що вона до вас прислухається.

If you decide that it's embarrassing to engage in an open confrontation, there are other ways, says Zopp. For example, you can change the subject, thereby sending a signal to a person that you do not approve of his or her remark. "We have to rely on the fact that a person has enough empathy to understand this sign," he says. You can also try to wait and see what happens. Sometimes the abuser realizes his or her mistake and apologizes.

Depending on the gravity of the insult, you can decide that you do not care about another person’s self-esteem, notes Williams: "You may have a feeling that it's time to throw down a gauntlet. If you have weighed all the pros and cons, that's fine. And if a person bristles and turns on a defensive reaction, you now have even more information about his or her true face. "

CleverControl продовжує досліджувати найкращі способи реагування на образливу поведінку колег та підлеглих. Пропустити повз вуха чи звинуватити? Самостійно розібратися з кривдником чи звернутися до керівника? Що є правильною, а що - неправильною поведінкою? Ці та інші питання розглядаються в цій статті, що складається з двох частин.

If the offensive remarks continue and you feel uneasy, perhaps it is worth drawing the attention of the management. Williams says your strength is in numbers: "Are there other people in the team who were insulted and who can provide evidence that this employee creates a hostile climate in the team? If you tried to solve the problem on your own and could not, you can tell about this in private to someone who has a higher post. " You can say: "A whole group of people found themselves in an unpleasant situation, we need your advice." Just remember, warns Williams, that "by inflating the situation, you spend most of your political capital."

Подумайте про наслідки того, що ви мовчите. Залишаючи коментар без відповіді, ви можете дати людині дозвіл робити це знову і знову.

Пам'ятайте, що якщо ви перебуваєте на керівній посаді, ви несете відповідальність за реагування на образи.

Ставте запитання, які допоможуть людині обдумати сказане і прояснити можливе непорозуміння.

Не забувайте думати про негативні наслідки, особливо якщо ви особисто стали об'єктом образливого коментаря.

Не вважайте, що людина хотіла образити Вас або когось іншого, цілком можливо, що вона не мала цього на увазі.

Не звинувачуйте кривдника в тому, що він має упередження - це, швидше за все, змусить його захищатися, і він навряд чи змінить свою поведінку в довгостроковій перспективі.

Ben Brooks just came to work to one of the best consulting companies, and he and his senior colleague were talking on a conference call with the rest of the staff. In response to some words from Ben, his colleague said: "You’re such a gay!" Brooks was so shocked that he could not even say anything. "And this is the man I admired. He helped me get a job. He did not know that I was a homosexual, and seemed to treat this as something insignificant, but I immediately felt uneasy," recalls Ben. He left the office offended and angry, asking himself whether he had moved from one end of the country to another to be called gay at work.

After calming down, he went to his colleague next morning to discuss the situation. Having found the office empty, he left a note saying that they need to talk. When a colleague met him later, Ben began the conversation in a friendly manner: "I said that if I ever offend him, I want him to tell me honestly about it. He agreed". Ben explained that his colleague's remark upset him. "He immediately apologized, but somehow not too sincere," - recalls Ben. Then Ben took a deep breath and said that he was a homosexual. "When I explained to him how much I was offended by his words, he literally pressed himself into a chair with shame," says Ben. The colleague was depressed, asked with all his heart for forgiveness, and Ben forgave him.

"We all make mistakes and deserve to be given one more chance when we recognize our mistakes and apologize," says Ben. Now he works as general manager of PILOT, a start-up that helps managers retain their talented employees. Ben and a former colleague still maintain friendly relations. "I'm sure he will never call anyone gay anymore," Brooks said.

Daniel Wagner (names and some details changed), co-owner of the company specializing in finding top managers in New York, was working for more than a year with Carol, the founder of a youth educational organization. In the process of advising on hiring leaders, he was often puzzled by Carol’s certain comments and requests. For example, one day she wrote a letter to his employees and asked to find the candidates’ photo to understand how they look. She also asked them to determine the age of applicants. After one meeting, Carol noticed that the interviewee "was dressed as if she was a Baptist." Another time, when discussing an African American candidate, she expressed a concern that the color of her skin could prevent people from taking her seriously.

All this time, Daniel tried to speak directly and honestly with Carol. "As a senior in the team, I constantly tried to improve the situation myself, before she embarrassed herself," he recalls. For example, when she asked for inappropriate information about candidates, he replied: "We do not require this information because we do not base our decision on it. We focus on knowledge and skills. " And when she asked for photos, he said: "Please do not ask us about it again. This will not work".

At the same time, he never accused her of racism or other prejudices: "I did not want to make judgments about her intentions or moral qualities ... My parents sometimes make such comments, so I know that good people sometimes act inappropriately."

Carol's reaction was different. Sometimes she denied that she said something insulting, and said: "I guess you misunderstood me." Sometimes Carol apologized. But it seems that over time, Daniel's efforts were rewarded with success. "Now she says less offensive words," Daniel admits. "It has become much better."